Націонáльний заповíдник «Хóртиця» — заснований у 1965 році, а статус національного отримав 6 квітня 1993 року постановою Кабінету Міністрів України № 254.

До його складу входить сам острів Хортиця і прилеглі острови та скелі: Байда, Дубовий, Ростьобин, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра, що мають загальнодержавне та історичне значення.

Загальна площа заповідника — 2 386,86 га. 

Впродовж 1971—1972 років тривало будівництво зони обслуговування, де мали бути стоянки для автотранспорту, кафе на 100 місць, екскурсійне бюро і службові приміщення. Спорудження будівлі музею здійснювалось повільно. Комуністична  партія умисно затягувала із процесом побудови заповідника , однак колектив заповідника не припиняв роботу. Уже в середині літа 1972 року академічні інститути схвалили тематико-експозиційний план Музею історії запорозького козацтва. Лише 14 жовтня 1983 року перша черга музейного комплексу була відкрита. На Хортиці запрацював Музей історії Запоріжжя. Оформлявся музей за проєктом художника-монументаліста і головного художника комплексу А. Гайдамаки.

Заповідник «Хортиця» має особливу історико-культурну, природну, екологічну, наукову, естетичну цінність і підлягає комплексній охороні, згідно з законодавством України.

У 2005 році нарешті заповідник отримав акт на володіння землею острову Хортиця. 2009 року у його структурі було створено філію «Кам'янська Січ», що розташовується біля селища Республіканець Херсонської області.

На початку ХХІ століття склалась більш-менш зрозуміла, прозора структура заповідника, в штатному розкладі якого понад 150 співробітників.

Науково-дослідною і просвітницькою роботою займаються сім відділів, в яких працюють 29 наукових співробітників, в тому числі і генеральний директор заповідника.

Важливим етапом для розбудови Національного заповідника «Хортиця» стало прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо розвитку Національного заповідника „Хортиця" на 2001—2005 рр.» (16.05.2001 р. № 202-р.) та розроблення Концепції розвитку заповідника. З другої половини 1990-х років головним завданням співробітників заповідника, який очолював тоді Г. Кропивка, кандидат історичних наук, стало розробка і складання Генерального плану розвитку Національного заповідника «Хортиця». Допомагав заповіднику Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект». Ця робота завершилась 2005 року.

З листопада 2007 року Національний заповідник «Хортиця» очолює свідома, смілива, активна людина — Остапенко Максим Анатолійович. Розпочав свою роботу в заповіднику ще в 1989 р. на посаді лісничого відділу охорони природи, через деякий час був переведений на посаду молодшого, а згодом старшого і провідного наукового співробітника у відділ охорони пам'яток історії та культури. Був завідувачем відділу музею, а з 2005 року працював заступником директора з наукової роботи НЗХ. З його ім'ям пов'язані знаменні відкриття на острові Хортиця:

Скіфське городище у балці Совутиній;Святилище доби бронзи на висоті Брагарня;Культові споруди доби бронзи в районі балки Молодняга;Підводні археологічні пам'ятки, знайдені в руслі Старого Дніпра: «Запорозька Чайка», бригантина.

Існують числені екскурсії.  

Національний заповідник «Хортиця»   має власний сайт--   https://ostriv.org/o-nas/

Джерело: nauua.org